Кодеиновый сироп Lean Purple Drank Дмитровск

Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.

Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.

Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.

Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.

Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.

Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.

Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.

Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.

-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.

-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."

-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."

Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.

Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.

Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.

Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!

Мухомор, ля, вот то, что мне нужно! Сидя на скамейке в сквере, я пытался вспомнить, где вчера видел промокашку - настоящий рай для наркомана. Бахнуться мухомором, чем не идея? Я уже практически употреблял все, что мог, и быстро стало ясно, что пора на новые приключения.

Гребаная промокашка где-то здесь должна быть. Зачем она от меня прячется? Я провожал глазами каждого прохожего, искуха неустанно вела меня по городу. Но все, что я нашел, это толпу людей, спешащих на работу. От них я не получу того, что мне нужно.

Вдруг мне пришла в голову мысль - а почему бы не позвонить Люсе? Она всегда в курсе, где достать самые интересные штучки. Люся, ака LSD 25, всегда в восторге употреблять самые экзотические наркотики. Идейка мне понравилась!

Я: Эй, Люся, знаешь, где достать промокашку?
Люся: Конечно, детка! У меня есть небольшая закладка, мухоморы в наличии. Если захочешь, можем и бахнуться вместе!
Я: О, да! Где встретимся?
Люся: Позову тебя в клуб "Искуха", там всегда веселье и ништяки.

"Искуха" - заброшенный офисный центр, где молодежь проводила свои сумасшедшие вечеринки. Там были все: светящиеся стены, пузырьковые столы, музыка до утра. И я с нетерпением ждал наше встречи с Люсей.

Когда я подошел к "Искухе", она уже ждала нас у входа. Люся была в черном платье, которое мигало под светом неоновых огней. Она улыбнулась, и все вокруг превратилось в яркую психоделическую картину.

Мы вошли внутрь, и "Искуха" захлестнула нас волной звуков и цветов. Я чувствовал себя, как на огромном поп-фестивале, но без здравых мыслей. Люся протянула мне маленькую бумажку с мухомором и сказала: "Вмазывайся, парень!"

Я не стал долго думать и отправил грибок в свой рот. Закончив с мухомором, я стал жадно искать Люсю. Она пропала где-то среди людей, и я понял, что мне нужно пройти небольшую испытательную нить. Ведясь на свои галлюцинации, я начал искуху по клубу "Искуха".

Следуя звукам и краскам, я попал на танцпол, где люди двигались в такт музыке, как одно целое. Внезапно я увидел Люсю на другом конце танцпола. Она манила меня, и я без раздумий пулей двинулся в ее сторону.

Когда я подошел к Люсе, она сказала, что хочет попробовать что-то новенькое. Она достала из своей сумочки маленькую бутылочку с ЛСД 25 - кислоту. "Употребляй!" - сказала Люся взволнованно. Никогда раньше я не пробовал ЛСД, но сейчас было не время для сомнений.

ЛСД попало мне на язык, и вскоре я ощутил, как все вокруг начало таять, смешиваться. Мы стали двигаться в такт музыке, словно слились в единое целое. В хаосе танцпола я потерялся с Люсей, но ничего не боялся - наркотики давали мне уверенность.

В зале клуба вспыхнули яркие огни и я услышал звук барабанов, смешанный с дыханием публики. Внезапно я оказался в центре огромного хоровода сумасшедших танцующих людей. Мы все были вмазаны и готовы к самым неожиданным передвижениям.

С каждым движением я ощущал волшебство наркотиков внутри себя. Мир вокруг меня трансформировался, превращаясь в визуальный шедевр. Я был полностью погружен в свои галлюцинации, и сложно было отличить реальность от вымысла.

Часы пролетели незаметно, и в какой-то момент музыка затихла. Я оказался на танцполе в полной темноте. Однако это не остановило меня. Я продолжал двигаться, слепо веря в свои наркотические силы. Все, что я видел, были яркие краски и силуэты танцующих людей.

Вдруг музыка вновь прогремела, и я осознал, что танцую в одиночестве. Поглядев по сторонам, я понял, что Люси нет рядом. Она исчезла, оставив меня наедине с моими галлюцинациями.

Спустя некоторое время я нашел Люсю, сидящую в углу клуба. Она выглядела уставшей и потерянной. Я подошел к ней и спросил, что случилось. Она просто улыбнулась и сказала: "Наркотики - это не реальное счастье. Мы должны найти его внутри себя".

Так закончилось мое сумасшедшее свидание с наркотиками. И с этой мыслью я решил оставить свои закладки навсегда.